– Друзья, я хочу поблагодарить вас за приятный вечер! Спасибо, что пришли…
Послышались недовольные возгласы:
– Что это значит?..
– Разве уже всё?
– Так скоро…
– Позвольте-позвольте… Но мы же только начали!..
Капитан слабо улыбнулся и решительно попрощался:
– Интересных всем сновидений!
Влогерша остановила съёмку и спрятала смартфон. Недовольно зашуршали одежды, брюзгливо заскрипели подошвы, с досадой зацокали каблуки.
– Доброй ночи.
– Приятных снов…
– Спасибо за вечер!
– Всего доброго…
Пассажиры покинули лаунж-бар, оставив капитана наедине с уснувшими членами экипажа, и побрели хмельным табором по замысловатым лабиринтам лайнера, отчего-то не желая расставаться друг с другом и не желая разговаривать. Влогерша отбилась от табора первой, спустилась в каюту, надела тёплую куртку с капюшоном и поспешила на открытую палубу. Небо моргало тысячами глаз. Дул порывистый ветер. Плескалось волнами кипящее море. На корме стояли двое. Ветряные шквалы доносили до влогерши обрывки фраз:
– У Москві працював, у Петербурзі… скрізь попрацював… скрізь де столярі потрібні…5
– Вью, вью, вши-и-и-и…
– Одні відмежуватися хочуть, щоб у Європу втекти, а інші їх все держут у своїх обіймах! І душать, і душать!!! Москва! Ну не любить Київ тебе більше!!! Що ж ти дура така?! Де твоя гордість бабська?!6
– Шу-у-у-у-у-у… Шу-у-у-у-у-у-у… Гкху-у-у-у-у-у-у…
– І що ви Крим ріжете?! До яких пір? Що ж ви по живому? А якщо вам ногу почати пиляти? То імперська Росія всіх до себе пріпіявлівала, то радянська Росія то теперь путінська…7
– Гкху-у-у-у-у-у-у… Гкху-у-у-у-у-у-у… Гкху-у-у-у-у-у-у…
– А там… у цій вашій Новоросії… хлопці гинули! Такі ж як ми з вами! З крові і з поту! А за що вони гинули?! За землю рідну?8
– Вью, вью, вши-и-и-и… Вши-и-и-и… Ши-и-и-и-и-и…
– Але з іншого боку… Що ж тепер – не воювати чи що? Так все відберуть! Але ж шкода! Шкода мужиків! Загинули вони! Один за іншим!9
– Шу-у-у-у-у-у… Шу-у-у-у-у-у-у… Гкху-у-у-у-у-у-у…
– Що накоїли? Було погано, а зараз що?! Краще? І немає бути встати і сказати: «Обгадився!»… Не можуть вони! Набридли! Я жити хочу!10
– Шу-у-у-у-у-у… Шу-у-у-у-у-у-у… У-у-у-у-у-у-у…
– Потім знову! То гуртуються, як худоба в сінях в морозну зиму, то розходяться по кутах як діти малі, скривджені!11
– Вши-и-и-и… Ши-и-и-и-и-и…
– Але, люди добрі, як же жити-те?! Нічого не робити?! Так вони хочуть? Щоб ми як ляльки солом’яні були? Всіх ненавиджу! Всі правителі сволочі! Нікому віри немає!12
Влогерша схватилась за селфи-палку. Захлёбываясь и перекрикивая шумливый ветер и бурлящее море, она принялась докладывать: