— І вирішив піти на пенсію, щоб уникнути будь-яких польотів?
— Так. Але, на мою думку, це його не врятує. Та він і сам знає, що вже нічим не зарадить, хоча й кинув роботу.
— Невже нічого не можна зробити, щоб не допустити нещастя? — мало не закричав Микола.
— Певен, що ні. Тахіонний пучок приніс інформацію про катастрофу і зафіксував її на кристалі Харона задовго до здійснення події. Така структура тахіонів. Вони, певно, діють в іншому вимірі часу і повідомляють про події наперед.
— Яким чином вони це роблять?
— Тахіони набагато менші від елементарних часток, які нам уже відомі, і мають неймовірну швидкість, тому доносять інформацію про подію раніше, ніж вона здійсниться в нашому реальному житті. Так би мовити, заскакуючи наперед, приносять вісті із майбутнього.
— Тахіони не помиляються?
— Коли б не було катастрофи, не було б на Хароні про неї звістки. А раз є звістка, значить, катастрофа вже сталася, тільки ми у своєму черепашому часі її уздріємо набагато пізніше…
Микола не здається.
— А якщо б батько терміново полетів за межі сонячної системи? І зробив усе можливе, аби не повернутися на Землю до 28 серпня? Може ж бути, що тахіони діють тільки в межах Сонця?
— Бачиш, це явище досі ще не перевірене. Хоча здоровий глузд викликає сумніви…
Та Микола вже не слухає астрофізика. Він майже бігом помчав до ставу, де батько вудить рибу.
* * *
Людина має властивість сумніватися. Навіть при явній абсурдності своїх сумнівів шукає тріщину у логічному мисленні, аби за неї вчепитися і не впасти у безодню. А може? Ось це «а може!» і спонукало досвідченого астронавта прийняти ризиковане рішення. Начальство пішло назустріч, бо випадок унікальний та й авторитет космічного пронири досить високий. Йому дозволили спорядити невеличку експедицію за межі Сонячної планетної системи.
За декілька днів космічний корабель під командою Мирослава Марковича стартував у сузір’я Лебедя. Цей маршрут вибрали не випадково. В спіральному галактичному рукаві Оріон — Лебідь знаходиться і Сонце. Думка така: якщо політ виправдає намічену ціль, буде ближче добиратися додому.
* * *
До трагічного дня залишилося п’ять місяців. Прощаючись, батько сказав: «До часу пік мене в Сонячній системі не існує».
Ось уже місяць жодного сигналу з Космосу. Батько виконує свою обіцянку. І все ж Миколі не дає спокою тахіонний прогноз. Після довгих роздумів він добився дозволу на здійснення короткочасної експедиції на Харон. Це тієї, що була тимчасово відкладена перед стартом корабля в район сузір’я Лебедя.
Микола вирішив провірити прогноз про батькову смерть у новій ситуації. Тобто, чи зміниться батьків життєвий шлях у зв’язку з його польотом за межі Сонячної системи? І якщо зміниться, то як?