— Вибач, колего, — зауважив Петро Зось, — подолана тільки тобою. До серійного виробництва ще далеко.
— Я стаю першим на чергу освоєння телекінезу, — заявив Андрій Бойко і швиденько підійшов до Сергія.
В цей час відчинилися двері. Зайшов чоловік у формі міліціонера.
— Я прошу вибачити, — сказав він, — обставини вимагають негайного вирішення одного незрозумілого явища. Дозвольте, — і звернувся до Сергія, — якщо я не помиляюсь, ви Сергій Миколайович?
— Так, це я.
— І працюєте в області розгадки НЛО?
— Так. В «Товаристві зв’язків із інопланетянами».
— Нам відомо, що серед вас є людина із властивостями екстрасенса. Терміново необхідно вивільнити трьох чоловіків, які потрапили у халепу.
— На набережній ставу? — спокійно запитав Сергій.
— Так, так! — зрадів міліціонер. — Вони знаходяться в плачевному стані. Я бачу, ви щось про них знаєте?
— Так, знаю. На мою думку, вони вже усвідомили причину неприємностей?
— Так, вони стверджують, що потрапили в біду від дії людини, яка володіє силою на відстані.
— Ви кажете, що вони в поганому стані?
— Їх притискає до землі невидимий тягар. В такому стані знаходяться з вчорашнього вечора.
— Шановні колеги, вибачте, — звернувся Сергій до товариства, — але я мушу бути там. — І залишив дослідників НЛО.
* * *
Становище вчорашніх нападників дійсно було плачевним. Складається враження, що трьох розпластаних чоловіків притискає до землі якась невидима сила. Ні рукою поворухнути, ні повернути головою. Поряд стоїть «Швидка допомога». Лікар в білому халаті провіряє пульс, тримаючи розпростерту руку патлатого, і тихо щось йому говорить. Медична сестра зеленим віником, зробленим із зірваного віття, відганяє мух, які юрмляться довкола непорушних тіл. Біля потерпілих зібрався натовп цікавих.
Сергій вийшов з машини і став осторонь, щоб на три хвилини відключитися від світу. Потім повів рукою, наче піднімає якийсь тяжкий предмет, обережно пересунув його в бік ставу і кинув у воду. Почувся навіть сплеск, на якого ніхто не звернув уваги, бо вчорашні нападники в одну і ту ж мить закрутили головами, попіднімали задерев’янілі руки. Лікар і сестра почали допомагати їм підвестися на ноги.
Міліціонер, побачивши, що з потерпілими нічого страшного не сталося, сказав:
— Сергію Миколайовичу, даруйте мені, але цю подію необхідно запротоколювати. Прошу вас в мою машину.
Три пожмакані постаті похмуро дивилися на свого рятівника. Вони впізнали в ньому вчорашнього колегу, з яким так необачно повелися. Сергій обвів їх поглядом, у якому не було торжества помсти, і сів у машину.
* * *