Він не став звертати уваги на здивовані погляди співпрацівників, особливо жіноцтва. Навіть начальство пильно заглядало йому в очі, шукаючи відповіді на разючі метаморфози свого підлеглого.
Щоб уникнути зайвих розпитувань, винахідник приходив додому вночі, а на роботу вирушав спозаранку. Їжу, що, б не ходити до їдальні, брав із собою. Він зненавидів дзеркала, не дивився у вітрини магазинів, бо боявся уздріти себе в образі переляканого хлопчика.
Дружина спочатку була безкінечно рада, не могла подругам нахвалитися своїм чоловіком — таким помолоділим, красивим (сильним. А коли невдовзі стала виглядати старшою за нього, почала дивитися на нього з підозрою. «Чи не захворів, бува, її Івась?».
Тим часом новоявлений юнак, перестрибуючи через дві сходинки на третю, хоча існував ліфт, щоранку летить у свою лабораторію. Він уже повністю втратив душевний спокій і меланхолійну рівновагу. Розхристаний, неакуратний, у якомусь незрозумілому вихрі метляється між стінами тепер уже обридлої йому лабораторії. Час для нього втратив розміреність, в якій живуть нормальні люди.
Він бачить себе збоку і фіксує в пам’яті щоденні зміни. Ці зміни викликають у свідомості жах. Апарат-ікс не піддається реконструкції. Його можна тільки розтрощити! Але ця думка приносить ще більшу паніку. Інколи сідає на стілець і йому хочеться розридатися. Не виходить.
А тим часом час невпинно рухається назад. Іван Іванович почав підраховувати, через скільки місяців, тижнів, днів він перетвориться у хлопчика, якого не допустять у лабораторію. Потім настане ще більша трагедія. У якусь зловісну ніч (а всі зміни приходять вночі) зконфужений конструктор стане немовлям. І тоді він вже не зможе навіть накласти на себе руки.
Таким чином життя для Івана Івановича перетворилося у пекло, яке було ним самим збудоване.
З часом почав відчувати, що скоро зійде з розуму. Чи не краще самому добровільно піти з життя? Іншого виходу не бачить. Непомітно від дружини із сімейного альбома вирвав фото, на якому красується поряд з молоденькою дружиною літній красень з пишною бородою. Без жалю відчикрижив ножицями кохану супутницю життя і в ближньому фотоательє збільшив фотографію для похорону. Власноруч змайстрував для неї рамки. Нехай в труні буде лежати молодик, зате фотографія нагадуватиме, який він був до невдалого експерименту. Після цього якось пізньої ночі, згадуючи етапи побудови апарата-ікс, повернувся до хромосом. За якусь годину на нього найшло просвітлення. Все довкола стало ясним, як удень. Тягар страху розтанув, винахідник знайшов спосіб, як зупинити омолодження біологічного виду на клітинному рівні. Змоделювавши ретранслятор, вставив його в апарат-ікс. Потім передав імпульс на власне тіло. Відчув, як стрілка зворотнього руху часу зупинилася у кожній його клітиночці. Це відбулося із страшенним гулом у скронях і тремтінням всього тіла.