Наташа. А мені, здається, що я дуже – дуже поважаю Льошу і мені хочеться йому вранці зробити щось приємне – приємне, але ж мені хочеться узнати чи він мене теж поважає і тому б хотіла я полежати, діждатися поки він це зробить.
Мати. Ой, хитрунка ж ти в мене. Будете жити, потім і розберетесь кому подавати чай в ліжко.
Наташа. Мамо, а тобі папа подавав чай в ліжку.
Мати. Ой, йому ніколи було, бо тільки світало, то він біг на роботу. Вставай, вже збиратись пора.
Наташа. І сон мені дивний приснився.
Мати. Що ще за сон?
Наташа. Сниться мені, що я іду по полю такому широкому, що кінця краю не видно. Пшениця ж то жито там колоситься. Аж раптом наді мною щось таке пролітає – не то літак, не то вертоліт чи то «літаюча тарілка» і вся вона виблискує вогнями та гуркотить, дзвенить. Я ото злякалась і побігла додому. А воно ото за мною… Я в хату забігла, а воно ото в нашому дворі сіло і ще більше стала гуркотіти та дзвеніти, вогнями виблискувати. Я двері на замок закрила і забилася в куточок. Аж двері відкриваються і до кімнати не то людина, не то інопланетянин, очі в нього такі великі, а в руках, щось виблискує…
(В цей час відкриваються двері і до кімнати заходить чоловік в масці для підводного плавання, з великим ножем в правій руці)
Жінки разом «Ах».
Петро. Що це ви такі полохливі?
Мати. Що це ти надумав цей маскарад влаштувати?
Петро. Сама ж мене заставила цибулю чистити, а вона чи така клята. Чого тільки не робив: і ножа в воду опускав, і маску надівав, ніщо не допомагає.
Мати. Терпи, козаче, отаманом будеш.
Петро. Який там отаман! Не хочу я отаманом. Краще налий мені сто грам, тоді полегшає.
Мати. А двісті не хочеш?
Петро. Не відмовлюся. На одне око сто грамів і на друге сто грам, то ніяка вже цибуля мені буде не страшна.
; ВЕСІЛЬНІ КУПЛЕТИ ПЕТРА В СТИЛІ "РЕП" ;
По дорозі жук-жук-жук та й повзе рогатий.
Все від Криму до Прилук буде танцювати.
Ой, гоп, ха-ха-ха, я не встою на ногах,
Ой, гоп, тра-ля-ля, спотикається земля.
Ой.чому горілку п'ю – доню заміж видаю,
Ой, чому ковтаю пиво – щоб вона була щаслива.
Ой, супруга, вийшло так, що зятьок у нас моряк,
А тебе якась нечиста та й побрала за танкіста.
Ой, супруга, вийшло так – я тепер уже співак.
У мені співа горілка, наче в полі перепілка.
Ти не лай мене, любасик, за оту горілку,
Я налив її у тазик дуже-дуже мілко.
Ой, зятьок мені сватів до весілля не привів,
Мабугь, буде у сватах те, що в нього у штанях.
А для тебе, моя мила, е сучок берези.
Він довгенький і тверденький і завжди тверезий.
Ой, тьох, тьох-тьох-тьох, ми завжди жили утрьох,
А тепер ми заживем – ще з десяток приведем.