Наташа. Не хочеться мені бачитись з нею в такий день. Вона така страшна.
Мати. Це ж для твого добра все робиться. Так що вставай поки її немає та вмийся та халата одягни.
(Дівчина встає та неохоче йде в ванну, а мати складає постіль.Через деякий час Наташа повертається причесана в халаті).
Наташа. Мама, а ви шампанське приготували?
Мати. Так.
Наташа. Дві пляшки?
Мати. Так.
Наташа. І стрічкою їх перев’язали?
Мати. Так.
Наташа. А якого кольору?
Мати. Червоного.
Наташа. А ложки туди прив’язали?
Мати. Так. Дві срібні ложки зв’язали їх хрест – навхрест.
Наташа. Вірно. Мені так дівчата казали.
Мати. Та ми теж звичаї знаємо. А ось і баба Даша йде.
Наташа. Я так боюсь її.
Мати. Чого тобі боятись її, вона ж не з рогалем.
Наташа. Всеодно боюсь.
(Заходить баба Даша).
Баба Даша. Добрий день цій хаті. (Хреститься).
Мати. І вам добрий день.
Наташа. Добрий день.
Баба Даша. Ой, яка ж у нас наречена гарна, а ще зовсім недавно голопупа по вулиці бігала.
Мати. Та це було так давно.
Баба Даша. А мені, здається, що тільки вчора.
Мати. То чужі діти так непомітно ростуть, а з своїми треба потягатися, поки їм ради даси.
Баба Даша. Та я ж бачу, що випестили так свою доньку, що любо – дорого подивитись. А пам’ятаєш ти моя красуня, як ти в моєму садку груші крала.
Наташа. Не крала я ваші груші.
Баба Даша. То Настя твоя подружка крала, а ти на шухері стояла та й не вгляділа, як я підкралась та кропивою тебе по ногах. Ти як закричала та тікати… Було ж таке?
Наташа. Не крала я ваші груші.
Мати. Та діти ж були. Що ти з ними зробиш? Захотілось їм грушок от і полізли, вони ж ще нічого не розуміли. Це вже потім я їй розтолковувала, а батько ще й поясом добавив.
Баба Даша. Та я ж що… Хіба мені жалко тих груш. Підійдіть, попросіть у мене, то я ніколи не відмовлю, але, коли самі лізуть, то я не люблю цього – це гріх.
Мати. Після того Наташа ніколи по чужих садках чи то городах не лазила.
Баба Даша. Та я знаю. Ваша Наташа золота дитина, то все Настя, на неї багато людей жалілось.
Мати. Так мені теж доводилось чути.
Баба Даша. І тут нічого дивного, бо батьки ж в неї такі безсоромні, а яблуко від яблуні недалеко падає.
Мати. Звісно, що так.
Баба Даша. Наречена є, а жених же де?
Мати. Скоро прийде.
Баба Даша. Що там за жених? Бо в селі ніхто і не бачив, який то жених.
Мати. Хороший жених. Його батьки два магазини біля ринку тримають в місті.
Баба Даша. Завидний жених… Тим більше треба поставити захист вашому дому від нечистої сили, порчі та сглазу, бо знаєте ж у нас які люди завидні.
Мати. Так.
Баба Даша. Мені весь час згадується анекдот. От сказали одному чоловіку, загадай собі бажання, ми все тобі виконаємо, але при умові, що сусіду буде вдвоє більше твого. От ходив – ходив той чоловік, мучився, думав – думав яке йому бажання загадати і надумав. Прийшов і сказав: «Виколіть мені одне око».