Альоша. У мене немає грошей.
Костя. Це ж зовсім незначна сума, можна сказата суто символічна сума.
Альоша. У мене немає навіть такої суми.
Костя. Нічого, зате у мене знайдеться така сума.
Альоша. Не треба і тобі тратити гроші?
Костя. Чому?
Альоша. Тому що ти краще віддаси свої гроші мені, бо в мене не вистачає грошей для того, щоб викупити машину, яку я уже замовив на завтра.
Костя. Я тебе не розумію. Яке відношення весілля має до купівлі автомобіля.
Альоша. Саме пряме. Я надіявся, що мені гості подарують суму, якої мені не вистачає для купівлі машини. А вони мені тут надарували богзнащо. Помилуйся, що мені надарували. Може тобі треба китайські чайні сервізи, то забирай всі чотири, чи годинники може тобі треба, то бери їх аж дванадцять.
Костя. Дякую, мені досить і одного. Але попри все тобі можна позаздрити. Ти знайшов свою гавань. У тебе прекрасна дружина. Тепер ти будеш відчувати під ногами тверду землю. Заведеш своє хозяйство, будеш садити тут картошку та кавуни, розведеш багато курей та свиней.
Альоша. Я в свинарстві нічого не розумію. Правда, раніше я підсовував знайомим свиню.
Костя. О, в цьому ти був справжній майстер. Памятаю, як в компот ти насипав солі, а в зубну пасту напхнув рідкого мила, позвязував шнурки на ботиках.
Альоша. Тепер мені велику свиню підсунули.
Костя. Але ж ти сам хотів женитись, говорив про кохання.
Альоша. Я ж не думав, що все буде не так, як я хотів. Я ж хотів купити машину і поїхати на ній по Європі разом з Наташою.
Костя. Нічого поїдеш трошки пізніше. Пішли до нареченої, не треба заставляти її сумувати, особливо, в цей день.
Альоша. Нічого з нею не зробиться. Почекає.
Костя. Я не розумію тебе.
Альоша. Іди сам розберись з ними, а я ще тут побуду.
Костя. Альоша, я не можу сам ідти. Тим більше, що я в деякій мірі відповідальний перед Наташою.
Альоша. З якої такої радості?
Костя. Тому що я писав їй ті листи. Ти просив мене про те. А якщо Наташа буде нещаслива, то в тому буде і моя вина.
Альоша. Ти занадто перебільшуєш вплив твоіх листів на Наташу.
Костя. Але все ж таки листи були. Зараз я думаю не став би їх писати.
Альоша. Ти завжди такий був аж занадто свідомий.
Костя. Я не вважаю це недоліком.
Альоша. Ну, досить, досить. Ти хороший і вірний друг.
(Заходить Настя).
Настя. Ось де ви, а ми вас чекаємо, коли ж ви будете наречену викуповувати? Чи то у вас грошей не вистачає? То я можу докласти, щоб ви флот не зганьбили.
Костя. Ні, флот ми не зганьбим. Гроші в нас є, ми зараз уже йдемо. Пішли, Альоша.
Альоша. Пішли.
(Вони вийшли, чутно голоси гуляючих, музика, але через деякий час на сцені появляється Наташа).