Я ще молодий і непосидющий, тому монотонна тихість почала навіювати на мене нудьгу. Час від часу так і хочеться підскочити і посеред кімнати вдарити тріпака чи присісти і на одній нозі крутонути дзигу.
Та я цього не роблю, бо не хочу набути слави дивака.
І все ж віддавати третину свого свідомого життя безпросвітній одноманітності — це, на мою думку, злочин. Тому вирішив у цій дірці довго не засиджуватися. Але невдовзі виявив поряд з гуртожитком спортивний зал, в якому можна зайнятися будь-яким видом спорту.
Це мене влаштувало і я почав активно відвідувати спортивні змагання.
Як я вже казав, у нашій аудиторії столи стоять попід стінами. Зліва від мене сидить молоденьке створіння Жіночої статі. Спочатку я не звертав на неї уваги. Згодом дізнався, що вона одинока — ні батька, ні матері. Придивився — непримітна, але симпатична. Якось ненароком заглянув у її очі і мене щось аж трусонуло. Досі і гадки не мав, що можуть бути такі чаклунівські очі. З тої миті вони почали мене переслідувати. Де б не був, а вони зі мною.
Що це? В такий спосіб закохався? І в кого? В якомусь журналі знаменитий хірург Амосов стверджував, що існують гени кохання і, якщо вони в когось вчепляться, вважай, що попався. Напевно, і мої гени знайшли свій об’єкт уваги.
Отже, треба щось робити. Але не поспішаю. Я ще молодий і люблю понад усе спорт. Одночасно помічаю, як оте непримітне дівчисько прямо на очах всього колективу перетворюється із недозрілого пуп’янка у пишну квітку. І це за якихось два-три тижні після моєї появи у цій конторі.
Ну й хай, думаю собі, це мене не обходить. Однак помічаю: моя юнацька енергія, яка досі нуртувала і аж наче хлюпала через край, почала згасати. З буйно-непосидючого поступово стаю поміркованим і статечним.
Згодом почав пропускати спортивні змагання, а натомість кружляю довкола її гуртожитку. Треба щось робити!
Підібрав момент, коли в приміщенні ми залишилися одні. Вона, певно, очікувала цього моменту. Бо притулилася до мене з виразом в очах вдячності, начебто я її врятував від смертельної небезпеки.
Ми мовчки стоїмо, а я чую, як моя буйна молода енергія переливається в її єство.
Ні! То не енергія! То чудесний потік моєї доброти, яку віддаю добровільно цій незвичайній дівчині.
Досі я не відав подібного стану.
Міркую, це, напевно, і є ота божественна мить, яку відчуває людина, коли по-справжньому закохується…
Відтоді моє життя набрало іншого значення. Воно стало красивішим і змістовнішим. Тепер я знаю, для чого і для кого живу! Я щасливий і мені більше у світі нічого не треба.