Вдосвіта диктор по радіо повідомив:
— Сьогодні тридцяте січня, четвер, сонце зійде о сьомій годині тридцять другій хвилині. Тривалість дня дев’ять годин дев’ять хвилин.
Микола виключив приймач.
Отже, настав ще один день у потоці вічного часу. Завтра диктор повідомить про народження нового дня з іншими цифровими значеннями. Цей же, сьогоднішній, відбувши свою сутність, займе власне місце у Всесвіті згідно з вищевказаними координатами. І колись хтось відкриє Книгу Всесвітнього Часу і натрапить на цей день і прочитає в ньому наші діла — добрі і недобрі, благословення і прокляття, душевні болі і радощі. І все, що було таємним, стане явним, бо ніхто і ніде не сховає своє «я» — чи воно було маленьким, а чи величним і гордим…
Микола підходить до широкого вікна. Від батька немає звістки. Зореліт останні сигнали подав із району Центаври. Все досі йшло по плану і раптом зв’язок обірвався.
* * *
На зворотньому шляху метеорит величиною з двохкопійчану монету прошив корабель наскрізь. Життєві конструкції, слава Богу, не зачепив. Вдалося вчасно задраїти отвори. Капітан корабля Мирослав Маркович повідомив:
— З ладу вийшла антена. З’явилася вібрація. До Землі не дотягнемо. Треба зробити непередбачену зупинку. — Звернувся до штурмана: — Петре, що там поблизу?
— Астероїд Харон. О тринадцятій нуль п’ять буде на прямій нашого курсу.
— Визнач корекцію польоту. Мусимо припаркуватися на декілька годин. Що нам відомо про нього?
— Розмір 150 на 650 кілометрів. Період обертання довкола Сонця п’ятдесят один рік. Орбіта пролягає між Сатурном і Ураном.
* * *
Коли експедиція повернулася на Землю, Миколин батько подав заяву на звільнення з роботи. Це була майже сенсація. П’ятдесятирічний космічний ас, всіма шанований здоровань і весельчак без жодних пояснень не забажав більше і дня перебувати в Астрофізичному Центрі. Відмовився і від наземних посад.
— Іду на рибу і край.
Придбав човен і окупував плесо заміського ставу.
Микола допитувався у батька про причину такої різкої зміни попередніх планів. Але той став на диво небагатослівним і непроникним.
Штурман Петро Черес та астрофізик Маркіян Іванович також мовчали і робили вигляд, наче раптова відставка їхнього командира явище буденне і їх це не обходить.
Миколу заполонили сумніви — в польоті щось, певно сталося, такий перелом у поведінці батька може зробити тільки якась незвичайна подія. Дивує сина і така обставина: батькові колеги начебто зголосилися мовчати, а це наводить на думку, що існує якась таємниця. Микола уже декілька разів звертався до них за роз’ясненнями, але обидва були непохитними і тільки штурман якось неохоче пробурмотів: