Теоретичні розрахунки показали, що місячна порода є безвідходною сировиною для нашого генератора. Додам, — упевнено продовжував молодий науковець, — виробничий процес відбуватиметься, якщо буде затвердженим, за межами нашої планети. А це, з точки зору екології, має перевагу перед будь-яким іншим виробництвом. У зв’язку з цим, — вів далі опонент, — вважаю, що ми повинні, — тут Лепеха зробив паузу і, наголошуючи, повторив, — повинні беззастережно пожертвувати Місяцем, якщо нам дороге благополуччя земної цивілізації.
В залі було тихо, як у склепі. Дехто здивовано, дехто приголомшливо, а більшість — допитливо чекали подальших роз’яснень.
— Шановні колеги! — продовжував гучним басом Лепеха. — Зверніть увагу, яким чином мій альтернативний проект відшкодовує матеріальні і навіть моральні втрати, спричинені знищенням природного супутника Землі. — Після цих слів Лепеха приступив до математичних викладок…
Лука стоїть на краю аеродрому. Йому не хочеться додому. Думки робіться сумні і тривожні. Він підняв голову. В темному нічному небі поміж білястими вітрилами хмар плаває мовчазний свідок незчисленних любощів закоханих і підступних злодійств. На протязі тисячоліть під покровом ночі вершилися добро і зло. Місяць це бачив і мовчав. Він і зараз мовчить. Він не знає про замах, який готують на нього люди…
Лука виразно бачить на округлому світлому, дискові силует Каїна, який тримає на вилах конаючого брата. Йому навіть привиділися краплі крові, що стікають по держаку на руки братовбивці.
Лука здригнувся. Прийшло на думку: ця трагедія має щоночі нагадувати людям про зло, скоєне людині людиною. Але гострота жахливої події з часом стерлася і ми перестали на неї зважати. Ми її просто не помічаємо. Люди до всього звикають: і хорошого, і поганого. Невже отак звикнуть і до відсутності у небі Місяця?..
За спиною Луки стоїть з погашеними вогнями зореліт. А попереду з темені ночі випливає рідне місто, розцяцьковане гірляндами вогнів. Воно, неначе живе створіння, очікує повернення експедиції, яка тільки що завершилася. Один лише він, Лука, зможе розповісти правду про смерть космонавта-розвідника, яка сталася так несподівано. Поки що Лука стоїть на краю злітного майданчика і з жалем дивиться на приреченого на загибель віковічного супутника Землі.
Після цієї експедиції Місяць для Луки став не лише небесним тілом, з яким певною мірою пов’язана доля кожного мешканця планети, а й святим місцем, де навіки залишився лежати його вірний друг і найближча у світі людина.
Лука відчув, як у ньому наростає протест, все його єство наповнюється незламною силою протидії божевільній альтернативі.