І покинули ні з чим, у зиму помирати!..
І де та правда, за яку ти з паничами бився?
Де та обіцяна земля, та воля на її?..
Чому в очах моїх щасливих, білий світ закрився?
Та де голівонька твоя, і ніженьки твої?..»
… ОН їх, скільки ворогів розвелося всюди:
У містах, - «врєдітєлі», на селі, - «куркуль»!
Та гуляє біднота, і гуляють люди, -
На «ворогів» народу, - у нас досталь куль!
Допоможемо селу, колгоспи утворити,
Як же їм не розуміти, тих речей простих?
Ми навчимо у селі, їх, як треба жити,
І як землю обробляти у колгоспах тих!
Так і поїхали творити із тих міст у села,
Ті, хто гадки і не мав, що таке земля?
І такого натворили, до того привели,
Що не можу пояснити, люди добрі, я!
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ… Усе до купи знесли.
Тут тобі и меблі, і з сундуків сукно.
Щоб ділити порівно, між усіма чесно, -
А чи думали вони, що чуже воно?..
Їдуть у вагонах, сидять у казематах,
Ті, хто скарб той наживав, - «Сіль» землі. І кров…
Прижимала до грудей, свого сина, мати:
«Ми повернемось додому, скоро синку, знов!..»
А КОЛГОСПНИЧКИ гуляють, на гармошці грають,
М’яса досталь, треба їсти, бо худоба мре…
Усю зігнали в купу, чим годувать, - не знають?
Навіщо думати про це, - хай їх біс бере!..
Якось зиму пережили. Ось, весна на дворі.
Ти пройдися тим селом, подивись навкруг?
Он, хати стоять обдерті, вікна биті, голі,
І люди ледве ходять, - бо голодні, друг!
Якось зиму пережили, вспіли щось сховати.
Та і їли похапцем, щоб ніхто не знав,
Те, що у колгосп, не вспіли забрати…
Наче, нажите руками, а думка, - наче вкрав!
ЦІ КОЛГОСПНІЇ лани треба засівати.
Бо земля-земелька, не буде чекати.
«Будемо орати, й сіяти, та пісень співати,
Будемо нове життя, гуртом будувати!..»
Таке спекотне сонечко, дощик, - ні краплини.
І земля у полі, - наче сирота.
Не дають врожаю, вкинуті зернини,
Та гуляє по селі колгоспна біднота.
ОТ І ВІДГУЛЯЛИ, - немає врожаю,
А з тим, що уродило, творять казна-що?
Грузять на підводи, кудись забирають.
Дуже їсти хочеться, - та немає що.
По селу з солдатами ходять активісти,
Вони добре знають: де, хто, що сховав?
Вигрібають із комори до зернини, чисто,