Песни для души (Иванов) - страница 34
Валенки, валенки, эх, да не подшиты, стареньки.
Ой ты, Коля, Николай, сиди дома, дома, не гуляй.
Не ходи на тот конец, ох, не носи девкам колец.
Припев.
Чем подарочки носить, ой, да лучше валенки подшить.
Чем подарочки носить, лучше валенки подшить.
Припев.
Суди, люди, суди, Бог, как же я любила,
По морозу босиком к милому ходила.
Припев.
КАК ЗА НАШИМ ЗА ДВОРОМ
Как за нашим за двором,
За широким за двором.
За двором, за двором,
За двором за двором.
Растет травка шелкова,[73]
Шелкова, шелкова.
Зеленая мурава,
Мурава, мурава.
По той травке Маша шла,
Маша шла, Маша шла.
За Машею Ваня шел,
Ваня шел, Ваня шел.
Кричит: «Маша, ты моя!
Ты моя, ты моя!»
«А я, Ваня, не твоя!
Не твоя, не твоя!
Родимого батюшки!
Батюшки, батюшки!
Родной своей матушки!
Матушки, матушки!»
Как за нашим за двором,
За двором, за двором.
Растет травка шелкова,
Шелкова, шелкова.
УКРАИНСКИЕ НАРОДНЫЕ ПЕСНИ
РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ
Слова Т. Г. ШЕВЧЕНКО
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.[74]
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто піде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз-у-раз скрипів.
СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ
Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай, —
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм в’ється річенька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега, у затишку,
Прив’язані човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.
Що пройде красне літечко,
Повіють холода, холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Ой, річенько, глубоконько!
Як хвилечки твої, твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі моі.
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Стоїть гора високая,
Зеленый гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.
Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе разгнівив:
Що я вчора із вечора
Із другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі лента голуба.