Песни для души (Иванов) - страница 36
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей?
ЧОРНІЇ БРОВИ, КАРІЇ ОЧІ
Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні, как день!
Ой, очі, очі, очі дівочі,
Де ж ви навчились зводить людей?[81]
Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі?
Чорнії брови — стрічки шовкові,
Все б тільки вами я любувавсь.
Карії очі, очі дівочі,
Все б тільки я дивився на вас.
Чорнії брови, карії очі!
Страшно дивиться під час на вас:
Не будеш спати ні вдень, ні вночи,
Все будеш думать, очі, про вас.
ОЙ ТИ, ГАЛЮ
Шинкарочка Галя в шинку торгувала,
Дівчоночка Галя пиво наливала.
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Припев:
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, забрали з собою.
«Ой, поїдим, Галю, з нами, козаками,
Краше тобі буде, чим у рідної мами».
Припев.
Галя подивилась, з ними зпідчепилась,
Та й повезли Галю темними лісами.
Припев.
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Припев.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Припев.
Горить, горить сосна, горить та й палає,
Кричить Галя криком, кричить промовляє:
Припев.
«Ой, хто в лісі чує, нехай той рятує,
А хто дочок має, нехай научає.
Припев.
А хто дочок має, нехай научає,
Та й темної ночі гулять не пускає».
Припев.
Обізвався козак: «Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почуєв».
Припев. [83]
СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО
Сонце низенько, вечір близенько,
Вийди до мене, моє серденько![84]
Ой, вийди, вийди, та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Ой, вийди, вийди, серденько Галю,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю!
Ой, вийди, вийди, не бійсь морозу, —
Я твої ніженьки в шапочку вложу.
Через річеньку, через болото
Подай рученьку, моє золото!
Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую!
Ой, біда, біда, який я вдався, —
Брів через річеньку, та не вмивався.
Ой, завернуся та умиюся,
На свою милую хоч подивлюся.
«Ой, не вертайся та не вмивайся,
Ти ж мені, серденько, й так сподобався.
Ой, там криниця під перелазом —
Вмиємось, серденько, обоє разом.
Моя хустина шовками шита —
Утремось, серденько, хоч буду бита.
Битиме мати, знатиму, за що:
За тебе, серденько, не за ледащо!»
ОЙ, ЗА ГАЄМ, ГАЄМ