Байки негевского бабайки. Том 2 (Копман) - страница 19


Одне одного рубали,

(бо славно ж рубалось!)

Анархiсти грабували

все, що не сховалось.


Потiм, тiльки землi в Ненi

щось таки давали,

комiсари навiженi

у розпил пускали.


Комуняки з України

зробили комору

I прийшла таки година

для голодомору.


Тiльки стала Ненька сили

збирати в комуни,

знову нiмцi наскочили

а з ними й румуни.


Знов вмирали старi й дiти,

хворi i здоровi,

текли,– нiде правди дiти, -

знову рiки кровi.


А поспiль вiйни тяжкої

Крим подарували,

а зате i рiдну мову

ледь не вiдiбрали.


Замiсть жита засiвала

кукурудзу Мати,

а в садибi дозволяли

лише пiвня мати.


От коли зняли Микиту,

трохи легше стало,

бо ж тодi родилось жито,

i з’явилось сало.


Стала Ненька самостiйна

мрiя iзбулася,

Тiльки все одно що вiнйи

доля ця далася:


Православнi, унiати,

та автокефльнi

дiлять церкви брат iз братом

мов стiльцi в вiтальнi.


А за ними демократи,

i сини, i дочки

тягнуть з лав своєї мати

й собi по шматочку.


Хто устиг iз рiдной мами

шмат вiдрiзать лезом,

золотими ланцюгами

шию оперезав.


В кабiнетах псами злими,

(он якi активнi)

I бандюги промiж ними

ходять мов тi пiвнi.


Тiльки вiрю -ця порода, -

як кульбаба в полi.

Буде сила у народа,

буде й справжня воля.


Буде колись моя Неня

славна та багата

Люди -добрi та ученi,

м"ясо в кожнiй хатi.


I вiд Чiлi до Китаю,

з Риму до Пекiна,

скажуть люди, що немає

кращої каїни.


1.49 Украинский этюд 2016


Что за милая картина: Бог сугуб и нарочит.

Вышла тяжкая година, "Гомонила Укаїна",

Только Он пока молчит.

И, пожалуй, не до смеха. Не понять, чего и ждать:

по оврагам да прорехам, меж щелей по старым стрехам

утекает благодать.

Было, было: "люди-братья" (скажем, бомж и бизнесмен).

Разорвалось в клочья платье, воплощается проклятье

"жить в эпоху перемен"

Вновь распятые Миссии, озверел народ окрест.

Жир в мозгах-апоплексия. Что Европа, что Россия -

брат-братухе "люпус эст"

И отчаянно скучая кто-то сверху, над горой,

Нам карманы облегчает. Нас гребёт – а мы крепчаем.

Только морщимся порой.

Переносим разоренье, хлад, скандал, войну, сором…

Но кончается терпенье и проходит отупенье.

Там, из далей, слышен гром!


1.50 Украина 24.02.2022


По Земле потоптался немало я лет,

Много видел причин для печали.

Мне не раз довелось слышать взрывы ракет

Что враги на мой дом направляли.


И грозили не раз и вода, и огонь,

Но почти ни о чем не жалею.

Разминулся со смертью разок на ладонь.

Пронесло. Повезло дуралею.


Но когда за плечами немало дорог

И пожить остаётся лишь малость,

Вижу вдруг, изнывая от зла и тревог:

Что-то в мире серьёзно сломалось.


Раньше не было страха такого во мне.

Небо тучи багровые застят.

Украина горит. Сердце словно в огне

И бессилье рвёт душу на части.