Одне одного рубали,
(бо славно ж рубалось!)
Анархiсти грабували
все, що не сховалось.
Потiм, тiльки землi в Ненi
щось таки давали,
комiсари навiженi
у розпил пускали.
Комуняки з України
зробили комору
I прийшла таки година
для голодомору.
Тiльки стала Ненька сили
збирати в комуни,
знову нiмцi наскочили
а з ними й румуни.
Знов вмирали старi й дiти,
хворi i здоровi,
текли,– нiде правди дiти, -
знову рiки кровi.
А поспiль вiйни тяжкої
Крим подарували,
а зате i рiдну мову
ледь не вiдiбрали.
Замiсть жита засiвала
кукурудзу Мати,
а в садибi дозволяли
лише пiвня мати.
От коли зняли Микиту,
трохи легше стало,
бо ж тодi родилось жито,
i з’явилось сало.
Стала Ненька самостiйна
мрiя iзбулася,
Тiльки все одно що вiнйи
доля ця далася:
Православнi, унiати,
та автокефльнi
дiлять церкви брат iз братом
мов стiльцi в вiтальнi.
А за ними демократи,
i сини, i дочки
тягнуть з лав своєї мати
й собi по шматочку.
Хто устиг iз рiдной мами
шмат вiдрiзать лезом,
золотими ланцюгами
шию оперезав.
В кабiнетах псами злими,
(он якi активнi)
I бандюги промiж ними
ходять мов тi пiвнi.
Тiльки вiрю -ця порода, -
як кульбаба в полi.
Буде сила у народа,
буде й справжня воля.
Буде колись моя Неня
славна та багата
Люди -добрi та ученi,
м"ясо в кожнiй хатi.
I вiд Чiлi до Китаю,
з Риму до Пекiна,
скажуть люди, що немає
кращої каїни.
1.49 Украинский этюд 2016
Что за милая картина: Бог сугуб и нарочит.
Вышла тяжкая година, "Гомонила Укаїна",
Только Он пока молчит.
И, пожалуй, не до смеха. Не понять, чего и ждать:
по оврагам да прорехам, меж щелей по старым стрехам
утекает благодать.
Было, было: "люди-братья" (скажем, бомж и бизнесмен).
Разорвалось в клочья платье, воплощается проклятье
"жить в эпоху перемен"
Вновь распятые Миссии, озверел народ окрест.
Жир в мозгах-апоплексия. Что Европа, что Россия -
брат-братухе "люпус эст"
И отчаянно скучая кто-то сверху, над горой,
Нам карманы облегчает. Нас гребёт – а мы крепчаем.
Только морщимся порой.
Переносим разоренье, хлад, скандал, войну, сором…
Но кончается терпенье и проходит отупенье.
Там, из далей, слышен гром!
1.50 Украина 24.02.2022
По Земле потоптался немало я лет,
Много видел причин для печали.
Мне не раз довелось слышать взрывы ракет
Что враги на мой дом направляли.
И грозили не раз и вода, и огонь,
Но почти ни о чем не жалею.
Разминулся со смертью разок на ладонь.
Пронесло. Повезло дуралею.
Но когда за плечами немало дорог
И пожить остаётся лишь малость,
Вижу вдруг, изнывая от зла и тревог:
Что-то в мире серьёзно сломалось.
Раньше не было страха такого во мне.
Небо тучи багровые застят.
Украина горит. Сердце словно в огне
И бессилье рвёт душу на части.