Настя. Як романтично. Я теж хочу познайомитись з морячком.
Наташа. Не хвилюйся. Познайомлю, у нього буде боярином, теж моряк, вони разом плавають. Звуть його Костя.
Настя. Ти мене заінтригувала. Так мені негайно треба привести себе в порядок.
Наташа. Спочатку зроби мені зачіску, а потім вже приводь себе в порядок.
Настя. Звичайно. Так що будемо робити?
Наташа. Ти спеціаліст. Ти і вирішуй.
Настя. Зрозуміло. Для весілля зачіска повинна бути нарядна і урочиста. Так у тебе густе довге волосся, то можна заплести «рибну косу», або французьку косу.
Наташа. Тобі видніше. А може щось інше. Мені коси не дуже хочеться, бо в школі надоїли.
Настя. Добре. Тільки оціню тебе. Обличчя в тебе овальне, ніс нормальний, шия теж. Значить тобі піде люба зачіска. Робимо локони, укладаємо їх паралельно і покриваємо лаком. Спереду пускаємо маленькі пейсики, щоб чоловіки з розуму з’їхали, чому вони раніше обійшли увагою таку дівчину. Гаразд.
Наташа. Гаразд.
Настя. Приступаю.
(Деякий час вона мовчки робить зачіску, потім Наташа не витримує).
Наташа. Я все – таки зателефоную зараз Льоші. Щось довго він мені не дзвонить.
Настя. Дзвони.
(Наташа набирає номер).
Наташа. Алло… Алло… Льоша… Це не Льоша, а хто ж тоді?.. Костя, це ти?.. Це Наташа, а де Льоша?.. Миється у вані?Але ж він обіцяв зразу подзвонити… Хорошо я буду чекати.
Настя. Ну що?
Наташа. Миється у ванні. Я тут хвилююсь, а він…
Настя. Що ж тут дивного. Жених же повинен бути чистим.
Наташа. Міг би спочатку подзвонити.
Настя. Значить, не міг. Чого тобі хвилюватись, ваші ж заяви лежать в ЗАГСі?
Наташа. Так лежать.
Настя. Тож нікуди він не дінеться. Він же кохає тебе?
Наташа. Здається, що так.
Настя. Чому так невпевнено?
Наташа. Не знаю. В нас все розвивалось так незвичайно. Можна сказати роман в листах Він такі хороші листи по інтернету мені писав, він такий розумний, такий начитаний, в мистецтві розбирається. І писав листи так оригінально: «Я пишу тобі з тих островів, де писав геніальні картини Поль Гобен», або «Я пишу тобі з тих місць про які писав Джек Лондон», або «Я пливу тим курсом, яким розшукували експедицію капітана Гранта». Мені було соромно, бо я не знала ні Поля Гобена, ні місць про які писав Джек Лондон, ні автора «Діти капітана Гранта». Мені захотілось підтягнутись до його рівня і я стала читати, і відкрила для себе новий прекрасний мир: я була в захваті від Асі, я полюбила мадам Боварі і плакала за нещасну долю Анни Кареніної – це було так несправедливо страдати за велике кохання.
Настя. Ти ж не хочеш повторити її долю?
Наташа. Ні, але кохати б так як вона – хотіла б. З часом я стала з нетерпінням чекати його листи і любила їх читати під музику Бетховена «До Луїзи», або Шопена.