«Питання про українську мову дістало відображення в резолюції Третьої сесії ВУЦВК (листопад 1920р.). Сесія доручила Наркомпросові вжити усіх заходів для виконання декрету Раднаркому про обов’язкове її опанування усіма службовцями державних (цивільних і військових) установ республіки.» [16]
Хорошие цитаты из книги, изданной в 1991году «Минуле України: відновлені сторінки». Для граждан, которые не слишком хорошо знакомы с терминологией советской власти поясню. Наркомпрос — по-нашему, министерство просвещения, Раднарком (Совнарком) — Кабинет министров, хитрое сокращение ВУЦВК — украинский центральный исполнительный комитет.
Странно как-то. Люди, которые воевали за уничтожение украинской национальности в бою под Крутами, через месяц и шесть дней, (соответственно — 29 января и 4 марта), принимают постановление об обязательном изучении украинского языка, истории и географии Украины, а еще через два года, обязуют всех госслужащих в обязательном порядке изучить украинский язык.
Очень необычная ненависть у большевиков к украинскому народу. Дальше — больше.
«Керуючись партійними директивами, ВУЦВК і Раднарком УССР у постанові від 30 квітня 1925р. на доповнення до постанови від 1 серпня 1923р. накреслити заходи щодо завершення українізації до 1 січня 1926р». [16]
«До 1 січня 1926р. усі акти публічно-правного характеру, а також бланки, штампи, вивіски, етикетки тощо належало перевести на українську мову. При цьому надавалося право складати їх поряд з українською також і російською або мовою відповідної національної меншості, тобто загальновживаною на тій чи іншій території» [16]
Сейчас, для некоторых политиков невыгодно вспоминать то о чем мы вспомнили выше. Та страна, которую они любят называть Советская Россия, оказывается, занималась настоящей украинизацией, а не только воевала с Центральной Радой и Петлюрой.
Важно заметить, что украинизация по-советски, хоть и имела перегибы, был даже снят с должности особенно ярый украинизатор А.Я. Шумский — нарком просвещения в украинском правительстве в 1924–1927 годах, но понимание, что в Украине пользуются и другими языками учитывалось.
«ВУЦВК і Раднарком постановили, що з огляду на чисельну перевагу населення, яке розмовляє українською мовою, вона є провідною для офіційних зносин. Відповідно ж до політичної і культурної питомої ваги російської мови у республіці, відзначалося далі в постанові, «вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови — українську і російську». [16]
«Перегибы» были часто весьма болезненные для неукраинцев. Например, за период с апреля по декабрь 1926 года за неудовлетворительное изучение, знание украинского языка было уволено полторы тысячи работников различного ранга.