Цехмайстер підтримує Лелю.
— А навіщо взагалі встановлювати вік? Нехай собі живуть, скільки заманеться. Планета молода, ще не обжита. Місця вистачить.
Платон роз’яснює:
— Так не можна. Візьмемо приклад із Землі. Сьогодні на ній мешкає понад п’ять мільярдів чоловік. За останні сімдесят літ приріст населення виявився більшим, ніж за всю попередню історію. Якщо і далі так піде, то через сорок п’ять років кількість людей на Землі подвоїться і досягне одинадцяти мільярдів. А це вже катастрофа. Відомо, що при нинішніх можливостях Земних контингентів нормальна кількість людей не має перевищити п’ять і сім десятих мільярдів. Тобто, земляни уже на грані можливого. Це варто мати на увазі при заселенні Меркурія.
— Ось бачте, — каже Вавила, — і на Землі людський вік уже треба скорочувати.
— Як це скорочувати? — обурюється пані Леля.
— А так. Встановити тверду межу, після якої кожен мусить подумати, яким робом звільнити місце для молодших.
— Ото була б робота для рекетерів та мафіозів! — вигукує цехмайстер.
Видно, добряче вони йому допекли.
— Це жорстоко! — хвилюється Леля. — Мало того, що різні хвороби вкорочують життя, так ще й ми тим хворобам хочемо допомогти. Це не гуманно!
— Я пропоную всіх молодих чоловіків, — каже цехмайстер, крутнувши головою на сто вісімдесят градусів, — відправляти на приборкання стихій. Наприклад, розбудовувати міста на морському дні. І площа поселень збільшиться, і приріст населення зменшуватиметься. Той втопиться, той захлинеться.
— Нудяра! — прошепотіла панна Леля.
Вона б хотіла вразити цехмайстра поглядом, але той на неї не дивиться.
— Ми вже «Бами» будували, — каже Платон, — і що це дало?
— А як тоді бути з жінкам? Їх і так більше чоловіків? — запитує сталевим голосом Вавила. — Куди їх?
— Ви жінок не чіпайте, — креснула великими очима Леля, аж Вавила прикусив язика, бо дивився на уособлення жіночої мудрості, як завжди, з інтересом.
— Шановні колеги! — втрутився у спірку магістр права. — Мова йде про заселення Меркурія. Зважаючи на земні негаразди, вік меркуріян встановимо не вище сотні років кожному. Надіюсь, цього їм вистачить?
— Сотню земних? — перепитує обнадійливо панна Леля.
— Звісно, що земних, — твердить пан Платон, — які ще будуть пропозиції?
— Я пропоную на Меркурії запровадити сумчастих жінок, — невпевнено виголошує цехмайстер, — досвід з Австралійським континентом підказує, що сумчасті ссавці набагато сумирніші від плацентних і повільно плодяться. Он скільки вже записано в Червону книгу.
— Дивно, чому не завелися до цього часу у Австралії сумчасті жінки? — дивується Вавила.