Платон заперечив:
— Жінки мають бути чарівними. А ви на живіт торбу хочете почепити.
— І вчепив би, якби моя воля! — не відступає пан цехмайстер.
Він старий холостяк і, певно, жононенависник.
Вавила очунявся від Леліного погляду і каже:
— Всі війни врешті-решт починалися від капризів жінки. Хоч вона і слабка тілесно, але має хитрий розум і загребущу натуру. — Тепер уже він на панну не дивиться.
— Але ж завдяки таким рисам, — гордо парирує панна Леля, — жінки вивели людство із дикого стану! Це вони зробили людей людьми. В тому числі і вас, пане Вавило! — потім вона звертається до магістра Платона: — Я підтримую пропозицію пана Веремія. Давайте заселимо Меркурія сумчастими жінками.
Платон стурбовано відтягнув пальцями мочку вуха.
— Але жінки мусять бути взірцем краси! Вам усім відомо, що на красі тримається світ. І ми не маємо права жінок спотворювати.
— Пане Платоне! — вигукує цехмайстер. — Признаюся, що я уже давненько мізкую над цим питанням. І вже дещо заготовив для сумчастої структури. Наприклад, я маю гени округлостей жіночого тіла, а також — стрункості, ніжності, сором’язливості, цнотливості і ще з сотню інших.
Платон ніяк не може погодитися з таким поворотом справи, тому продовжує стояти на своєму.
— Вважаю, що на животі торба — це явна антикраса.
Вавила на боці Платона:
— Дійсно, нехай жінка буде тричі симетрична, і сто разів пропорційна, та коли уявиш оту торбу, то й руки опускаються, — він скоса дивиться на Лелю.
Цехмайстер не здається:
— Для чоловіків це буде додаткова зручність. Пляшку в торбу, жінку під руку — і немає проблем.
Леля підводиться і каже:
— Колеги! Не поспішайте заперечувати. Можливо в цьому варіанті і є рація. Меркурій — планета невеличка. Варто спробувати. Те, що не вдалося нашим попередникам на Австралійському архіпелазі, нам вдасться на Меркурії. Адже малюки у сумчастих народжуються зовсім дрібненькими. Це і буде запорукою більшої уваги до дитяти, а разом з цим і до сім’ї. Можливо, таким чином зменшиться розпуста, бо жінка через оту сумку на животі не матиме потрібних для розпусти вільностей.
Вавила не вгамовується:
— А як же тоді бути з конкурсами міс Європа чи Азія? Якщо дівчина вийде на сцену з торбою на пузі, яка ж то красуня? Адже вони там показуються і в чому мати народила.
Леля спростовує і цей колючий випад чорнокнижника:
— Надіюся, пан цехмайстер своїми генами передбачить сумку акуратною і привабливою. Окрім того, треба подовжити жінкам ноги, нехай статура відповідає золотому перерізу, щоб не вдавалися більше до високих каблуків.
— З нинішніми короткими ногами, — роз’яснює чорнокнижник пан Вавила, — жінки мають можливість лантухи тягати на спині, а коли стануть довгоногими, то про мішки уже і мови не буде.