Знати не навчена.
А жених мій знає все –
Вчений він і гарний…
Чи навік весілля це,
Чи пусте і марне?
Ой, не знаю, не знаю.
Матінко рідненька,
Ой, від чого, від чого
Я така сумненька.
Ой, не знав, не знав,
Подруженько Настя,
А чи щастя це прийшло
Чи моє нещастя?
Мати. Чого це ти такої сумної пісні завела?
Натаща. Не знаю, чомусь на дущі тривожно.
Мати. Це мине. А ну ще пройдись.
(Наташа проходить по сцені).
Мати. Яка ти гарна! Мені аж ще не віриться, що сьогодні, (Плаче).
Настя. Заспокойтесь, тьотя Оксана. Навпаки, треба радіти, що ваша Наташа виходить заміж. Тим більше за хорошого чоловіка, що в наші часи велика рідкість.
Мати. Та я радію.
Наташа. А, а сльози навіщо, а то я також зараз розплачусь.
Мати. Ні я вже не плачу. (Витирає сльози).
Голоси з вулиці «Приїхали… Жених приїхав.»
Настя. Ой, вже й жених приїхав, а я і не прибралась. (Біжить до дзеркала).
ПІСНЯ НАСТІ.
(На мотив пісні з репертуару Едіти П'єхи "Наш сосед")
Коли я зберуся заміж,
Буде в мене все о'кей.
І горючими сльозами
Не смішитиму людей.
Все я знатиму про нього –
Він мене не підведе.
Є для цього довгі ноги,
Айкідо, карате та дзюдо.
(Співає приспів і демонструє прийоми єдиноборств)
Па-па, па-па-ра-ра па-па…
Буде він у мене тихий,
І слухняний наче шовк.
І мені нестиме втіху,
Наче золота мішок.
Як полізе напідпитку
Цілуватись до губи.
Я його поставлю швидко
Перед себе на диби.
ПРИСПІВ
Буде в нього добра вілла
І гараж, і "Мерседес".
А у віллі – все дозвілля,
А в машині – весь прогрес.
Буде в нього куш грошей,
А інакше він мені
Хоч який би був хороший –
Буде гіршим від свині.
ПРИСПІВ (Танцює)
Входить Петро, трішки шатається і трішки язик в нього заплітається.
Петро. Жениха за-мов-ля-ли, то зу-стрі-чай-те. На «Мер-сі» при-був.
Мати. Де це ти нализався вже?
Петро. Там уже немає.
Мати. Іди сюди, а то гості вже йдуть. Та хлібину візьми і рушник.
(Петру передає в руки рушник і хлібину).
Мати. Стань біля мене,і не шатайся.
(Заходять гості. Першим боярин в костюмі при краватці, а за ним жених в досить незвичній формі: футболці з надписом «Дніпро» №10 «Коноплянка» і трусах).
Мати. Що це таке?
Альоша. Мама, що ви не впізнали мене. Це ж я приїхав, ваш зять Альоша. Що ж тут незрозумілого.
Мати. До мене щось не доходить.
Альоша. Розумієте, я ваш зять, я вашу дочку Наташу беру заміж… Розумієте. Ну, що до вас так тяжко доходить. Зараз я беру вашу дочку Наташу, і веду до ЗАГСу. Там грає музика, вальс Мендельсона, я одягаю обручку, мені одягають обручку, п’ємо шампанське і була ваша Наташа, а стала наша. Зрозуміло.
Мати. Але що за вигляд?!
Альоша. Що вам дався мій вигляд. Сьогодні в мене весілля, а ви такі сумні. Де музика… Маестро музику. (Співає).