Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…
Матуся, ну чого ви не танцюєте? Вам що не весело?
Мати. Поки що не весело.
Альоша. Які ви сурові, мама, а де моя наречена. Наташа, ау – Наташа… Ось моя наречена, ось моя люба. Яка ти гарна сьогодні, найкраща в світі, а я ось букет квітів привіз. Ти просила, тримай… Ти сама краща в світі наречена, але чому ти не радієш. Ти що мене не впізнала? Це ж я Льоша, твій наречений. Пам’ятаєш ми в поїзді познайомились, який до Одеси їхав. Потім я листи тобі писав, а ти мені. Я тобі в кохані признався. Ти була така рада, а зараз чому не радієш… Давай веселитись, у нас же весілля… Чому музика не грає… Я вимагаю музику.
Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…
Ти теж не танцюєш, Наташа, мене тут ніхто не розуміє.
Петро. Зятьок мій дорогенький.
Альоша. Папа, ви мене впізнали.
Петро. Так зятьок.
Альоша. Я такий радий… Я такий радий. Давайте я вас поцілую. Ви мене розумієте.
Петро. Так я тебе розумію.
Альша. Як добре. Давайте я вас ще раз поцілую… Ми одної з вами крові.
Петро. Так, наша кров однаково з тобою проспиртована.
Альоша. Як добре.
Гоп, я Чипурело
Гоп, я Парамело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Розумієте я із-за вашої Наташі свободу втратив.
Петро. Розумію. Але це тільки початок, потім ти все втратиш: і незалежність, і гідність, і повагу друзів, і ще багато чого.
Альоша. Папа, дай я тебе поцілую. Тільки ти мене розумієш.
Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…
(Петро підспівує і танцює з женихом).
Мати. Петро, іди сюди.
Альоша. Папа, я хочу тобі сказати, ти мене зрозумієш.
Петро. Кажи.
Альоша. Ти мужик?
Петро. Я мужик.
Альоша. І я мужик. Ти не будеш на мене ображатись, якщо я твою доньку отак в руках буду тримати.
Петро. Вірно, так і треба їх тримати, а то якщо їх не тримати, то вони таке почнуть.
Мати. Що ти верзеш.
Петро. А що я верзу… Я нічого не верзу.
Мати. Іди сюди…
Альоша. Мамо, не кричіть на тата, ми з ним однієї крові.
Мати. Ой, господи, ну що ж це робиться.
(Підходить до неї боярин Костя).
Костя. Розумієте, вчора у нас був мальчишник. По традиції Льоша прощався зі своїм холостяцьким життям. Він так переживав і трішки не розрахував свої сили.
Альоша. Так, я простився зі своєю свободою. Але тепер у мене є Наташа. Де, моя Наташа? А це що за краля.
Настя. Настя. Я подружка Наташі.
Альоша. Ух, ти яка подружка. Тоже нічого собі. Є на що подивитись.
Настя. Я не такая, я із трамвая.
Костя. Альоша іди сюди. (До матері). Зараз все буде в нормі.
Альоша. А я ітак в нормі.
Мати. Яка ж це норма. Ви на посміховисько нас виставляєте.