Альоша. Тепер в останній раз, щоб здійснити ще одну свою мрію.
Наташа. Яка в тебе ще мрія?
Альоша. Я хочу купити собі хорошого автомобіля, а там за кордоном вони коштують значно дешевше ніж тут.
Наташа. А чому ж ти раніше не купив?
Альоша. Бо не вистачало грошей, а ось тепер після весілля, коли нам подарують гроші твої батьки, мої батьки та гості, то я думаю, що мені вистачить, щоб купити «Мазду». Не хочу ні «Мерседеса», ні «Форда» тільки «Мазду», бо японські автомобілі самі кращі в їзді та надійні. Я сплю і бачу себе за кермом «Мазди-6». Сто сорок сім кінських сил, розвиває швидкість до 210 кілометрів за годину, за 5 секунд може розігнатися до 100 кілометрів за годину. Гідропідсилювач руля, датчик швидкості, бортовий комп’ютер з датчиком температури за бортом… Що там казати, чудо техніка. Японці вміють робити машини.
Наташа. Ти мені раніше й не говорив, що ти хочеш купити автомобіля.
Альоша. Бо раніше це була віддалена моя перспектива, а тепер вона зовсім близько.
Наташа. А чи вистачить грошей? Вона ж, мабуть, великих грошей коштує.
Альоша. Вистачить. Я вже підрахував. Скільки гостей прийшло у вас та у нас – то вийде, з миру по нитці, то бідному сорочка.
Наташа. Ох, ти мій бухгалтер. Який практичний, я і не догадувалась що ти такий.
ДУЕТ – ДІАЛОГ АЛЬОШІ І НАТАШІ.
АЛЬОША.
Мила моя, люба моя, квітонька барвінку,
І тепер твоя надія, юна моя жінка.
Ми тепер з тобою разом по житті підемо,
А воно в нас буде раєм – радісним Едемом.
НАТАША
Милий мій, любий мій,
Признаюсь я чесно:
У раю я жить готова
Всі літа і весни.
АЛЬОША
Буде в нас і дім шикарний, і авто, і дача,
І завжди ти будеш гарна в сукнях від Версаче.
Ми тепер з тобою разом по життю підемо,
Все найкраще, що є в світі – в двір собі знесемо.
НАТАША
Милий мій., любий мій,
Признавсь я чесно:
Лиш любові поривання
В світі інтересні.
АЛЬОША
Мила моя, люба моя жінка молодая,
Ти вмені не сумнівайся – я тебе кохаю.
Тільки щоб красиво жити, жіночко хороша,
Треба і кохать уміти, і любити гроші.
НАТАША
Милий мій, любий мій,
Признаюсь я чесно:
Ти сьогодні сам не свій,
Мов простий облесник.
В серці я тебе ношу
Вищим, кращим, ліпшим.
Коли ти любив красу,
Ти здавався більшим.
Альоша. Хіба я поганий?
Наташа. Хороший, хороший. (Цілує його). Пішли до гостей, а то вони вже там зачекались.
Альоша. Пішли. (Ступили декілька кроків) Стій.
Наташа. Що таке? Чого ти кричиш?
(Він нахиляється над платтям і розглядає його).
Наташа. Що ти там побачив?
Альоша. Ти плаття десь пропалила.
Наташа. Де?
Альоша. Ось подивись. Мабуть, хтось палив, і попіл на тебе впав. Бачиш?
Наташа. Так бачу. Є маленька дірочка, як від сигарети. Прикро.