Меридіани (Никитин, Лемешев) - страница 64

Через три земних століття зустрілися друзі дитинства — Сергій Чуєв і Сашко Юхименко. Сидять чоловіки у кімнаті московського готелю, згадують минуле й сьогочасне. Колись Сашко радив Сергієві не забувати дружби навіть тоді, коли Чуєв юнаком з космосу повернеться, а Юхименко дідусем на Землі стане.

А тепер? Тепер Сашкові після польоту на ракеті “КС-49” до Полярної Зірки ще й тридцяти немає, а Сергієві після його космічної одіссеї скоро п’ятдесят буде. Так розпорядилася життям друзів Всевладна Відносність.

Та це не дивує космічних мандрівників. Їм довелося і справді заново відкривати планету Земля, де люди живуть по двісті і більше років. І не просто живуть, а століттями зберігають бадьорість і повноцінну працездатність. Це вони, нові земляни, перетворили Місяць у космодром-здравницю, завершують заселення оновленого Марса…

До кімнати заходять Лан і Лариса. Вони приносять чоловікам свіжі новини. Астероїд Ні Пабар вже рухається по навколоземній орбіті. Всі ніпабаріяни перебралися на Землю і живуть на Новій Зеландії. Там і зустрівся Бусуд з Габрієлопою.

Через місяць до сонячної системи лергів має стартувати фотонна ракета “ОК-5”. Капітаном корабля призначено Германа Чуєва. З ним у далеку подорож збираються академік Курганов, професор Петровський, ніпабаріянка Натадмар, ірвітназ “ЛЯЛ-20”. А Ліда Копанюк? Вона домоглася переводу на інший корабель, котрий уже відбув у політ на Марс.

З радістю зустрів Сергій звістку про те, що місячні космодроми готуються прийняти караван сергусіянських кораблів, що на них зворотним шляхом на Сергус відправляються перші тисячі туристів—землян, що флагманський корабель доручено вести йому, Сергію Чуєву.

— Отже, летимо? — весело поглянув Сергій на вірних друзів.

— Летимо! — злилися три голоси в один.

…А ми, читачу, побажаємо нашим героям добра у їхній новій космічній одіссеї.

— …На каждую амазонку в колонии полиергус приходится шесть—семь чужих рабочих, — сказал Нат, заканчивая лекцию.

В это время в аудиторию заглянули. Нат сразу ощутил холодок между лопатками, словно кто-то невидимый приложил холодное лезвие к обнаженной спине. Давно ли была первая лекция, когда он настолько разволновался, что выбежал из зала?

— Ам-мазонки полиергус, — сказал он дрожащим голосом и с ужасом почувствовал, что надвигается дикое косноязычие, когда он не в состоянии связать и двух слов, — эти амазонки не единственные в своем роде. В следующий раз рассмотрим крупноголового и широкожвалого харпагоксенуса сублевиса, который тоже полностью зависит от рабочих муравьев чужих видов. Я кончил!